Правова держава

Правова держава виступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах. Основні ознаки правової держави: Правова держава — це організація політичної влади, діяль­ність якої заснована на принципах верховенства права і закону, взаємній відповідальності держави і особи, визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому. Правову державу не можна проголосити — вона повинна скластися як резуль­тат реформи економічних, політичних, державних і правових інститу­тів, реальної зміни характеру взаємовідносин між громадянським сус­пільством, державою і особистістю.

Загальні положення

Положення сучасної загальної теорії правової держави полягають:
  1. У єдності, взаємозв'язку права і держави, первинним є право як загально-соціальне явище, оскільки воно виникло раніше і незалежно від держави.
  2. Держава мусить бути обмежена саме таким правом. Вона зв'язана не тільки законами, які сама встановлює (вони обов'язкові і для неї), але і загально- соціальним правом – передусім у процесі законотворчості.
  3. Найголовніше призначення такої держави – забезпечити здійснення, охорону та захист основних прав людини.
  4. Уявлення про правову державу вирішальною мірою залежить від того, яким правом збираються її „зобов'язати”, як саме розуміються права людини. А зміст останніх завжди несе на собі, так чи інакше, відбиток конкретних історичних умов існування людства, а отже, з перебігом часу цей зміст може зазнавати певних змін, розвиватися. Відповідно до трансформації праворозуміння уявлення про правову державу теж мають адекватно оновлюватися.
  5. Правові держави можуть формуватися у різних соціально-економічних устроях, системах.
  6. Становлення різноманітних правових держав саме за сучасних умов пояснюється тим, що всім таким державам притаманні певні спільні, однакові спеціально-змістовні ознаки. Наявність таких ознак є результатом того, що в будь-якій сучасній юридичній системі є тією чи іншою мірою такі установлення, які відображають визнання певної самоцінності кожної людини, а також визнання необхідності забезпечення виживання всього людського роду.
  7. Разом з тим, оскільки на праворозуміння, поширене серед різних соціальних спільнот, груп, шарів конкретного суспільства, неодмінно накладають відбиток, у кінцевому підсумку, їхні реальні проблеми й інтереси, теорія та практика формування правової держави навряд чи можуть бути повністю уніфіковані в різних країнах.
  8. Для впровадження у життя панівного в суспільстві праворозуміння держава з необхідністю вдається до різноманітних загальнообов'язкових організаційно-юридичних структур, механізмів, процедур, „технологій” тощо. Усі вони характеризуються, описуються, фіксуються, як правило, через формально визначені ознаки відповідних дій, фактів, ситуацій.
І саме для правової держави специфічним є те, що праворозуміння, якому вона підпорядкована, неодмінно включає і певний мінімум формальних ознак, тих суспільних відносин, які однозначно кваліфікуються як правові.
Важливо! Без певних юридичних процедур правова держава неможлива. Тому правова держава мусить характеризуватися і такими формальними (а не тільки соціально-змістовними) властивостями.
Причому обидві ці групи властивостей правової держави настільки тісно пов'язуються, сполучаються, переплітаються, що утворюють певну цілісність, розчленувати, виділити яку можна в чистому вигляді лише теоретично, в абстракції.

Ознаки правової держави

Соціальна правова держава як політична організація суспільства, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має ряд специфічних ознак: Таким чином, будучи обмеженою правом, соціальна правова держава виявляє активність у регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, їх соціальної захищеності згідно із законом.
Важливо! Соціальна правова держава на відміну від правової регулює соціальне забезпечення, впорядковує економічні процеси, несе відповідальність за створення гідних умов для життя людини.
У моделі соціальної держави акценти розставлені таким чином: проведення політики соціальної безпеки, яка полягає в захисті соціально вразливих верств населення, адаптації суспільства до нової моделі суспільного розвитку; поступове звільнення людини від соціального піклування з боку держави, сприяння її самостійності та відповідальності.

Ознаки соціальної держави

Соціальна держава — це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Соціальною може бути тільки держава, що має високий, рівень економічного розвитку, причому в структурі економіки має бути врахована соціальна орієнтація держави.
Важливо! У зв'язку з цим момент реального виникнення соціальних держав слід віднести до 60-х pp. XX ст. що пов'язано зі встановленням відповідальності держави за надання кожному громадянину прожиткового мінімуму.
Проведення державою соціально орієнтованої політики є важким процесом через необхідність враховувати суперечливі цілі, що майже виключають одна одну: ефективний розвиток економіки та досягнення соціальної справедливості, згладжування соціальної нерівності. Ознаки соціальної держави: Соціальній державі властиві всі традиційні функції, зумовлені її природою держави як такої, але вони немовби заломлюються через призму цілей та завдань соціальної держави. В рамках соціальної функції можна виділити такі її різновиди: підтримка соціально незахищених категорій населення (через систему пенсій, соціальних виплат і допомоги);

Відмінності правоввої та соціальної держави

Нині існує два основних підходи до співвідношення правової та соціальної держави. Перший, що бере свій початок від ліберальних державознавців XIX ст., стверджує несумісність правової та соціальної держави, оскільки правова держава покоїться на ідеї юридичної рівності індивідів. Верховенство права передбачає рівну, справедливу подяку кожному індивіду за його внесок до загальної справи. Соціальна ж держава покоїться на ідеї надання пільг і переваг певним категоріям індивідів, як правило, тим, чий внесок у загальну справу є нижчим за середній (діти, інваліди, безробітні тощо). Другий підхід до співвідношення правової і соціальної держави, навпаки, свідчить, що правова держава може бути тільки соціальною, а соціальна держава не може не бути правовою.
Важливо! Видатний російський юрист П.І.Новгородцев обґрунтовано розглядав формування соціальної держави як «нову стадію розвитку правової держави». В наші дні і демократичні держави прагнуть знайти оптимальну міру поєднання правового та соціального принципів.
Призначення правової держави полягає в упорядкуванні суспільних відносин на засадах верховенства права, непорушності основних прав і свобод людини, поділу влади, незалежності суду тощо, то соціальна держава прагне досягти аналогічної мети шляхом узгодження інтересів різнорідного за складом суспільства шляхом проведення соціальної політики, досягнення соціального миру і злагоди. Саме у спільній меті цих конституційних принципів і використанні виключно правових засобів її досягнення криється підґрунтя їх єдності. Діяльність соціальної держави нерозривно пов'язана із соціальним правом, на основі якого вона функціонує і ефективність якої безпосередньо залежить від ступеня його розвинутості та досконалості.
Важливо! Таке бачення її сутності випливає насамперед з принципу соціальної справедливості, який становить основу розуміння права. Відтак узгодження і взаємодія соціальної та правової держави, соціальної держави і ринкової економіки завжди відбувається за допомогою права, що цілком відповідає вимогам правової державності.

Формування влади

Розгортання всього комплексу інститутів держави в демократичному суспільстві усуває домінування політичної влади, усуває або різко обмежує прояви її негативних сторін. Серед великого комплексу інститутів, характерних для розвинутої держави в умовах демократії, необхідно зазначити, зокрема, на такі: В основі правової економіки лежить принцип "від кожного по спроможностях - кожному по праці”. Це соціально-правовий масштаб міри регулювання праці і споживання. Щоб відновити правові принципи в економіці, варто відродити ряд свобод: Правова економіка і громадянське суспільство - перехід від розподільного суспільства до ринкового - це глибинні, сутнісні передумови формування правової держави. Правова держава - це держава, що обслуговує потреби громадянського суспільства і правової економіки, призначення якого - забезпечити свободу і добробут. Вона підконтрольна громадянському суспільству і будується на еквівалентності обмінюваних благ, на фактичному співвідношенні суспільного попиту і пропозиції, відповідальна за правопорядок, що гарантує людині свободу і безпеку, тому що духовним фундаментом його є визнання прав людини.
Важливо! Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і незалежним судом, де признаються і гарантуються права і свободи людини і де в основу організації державної влади покладений принцип поділу на законодавчу, виконавчу і судову влади.Важливо!
Сучасна правова держава - це демократична держава, у якій забезпечуються права і свободи, участь народу в здійсненні влади (безпосередньо або через представників). Це припускає високий рівень правової і політичної культури, розвинуте громадянське суспільство. У правовій державі забезпечується можливість у рамках закону відстоювати і пропагувати свої погляди і переконання, що знаходить своє відображення, зокрема у формуванні та функціонуванні політичних партій, суспільних об'єднань, у політичному плюралізмі, у свободі преси і т.п.
Важливо! Отже, кажучи простими словами, правова держава – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини. Саме така держава є одним з найвизначніших загально-людських політико-юридичних ідеалів.
У правовій державі громадянин повинен володіти тією ж можливістю примушення володарюючих до точного виконання закону, який володіє володарюючий по відношенню до громадянина. Можливість правової організації Кант безпосередньо зв'язує з розділенням влади на законодавчу, що належить парламенту, виконавчу - уряду і судову, здійснювану судом присяжних, обраних народом.

Проблеми становлення правової держави в Україні

Формування правової держави в Україні є вкрай складним, багатоплановим процесом, що передбачає не тільки формування структур влади, які здатні забезпечити дотримання законності та прав громадян, але й наявність широкого спектра політичних партій і рухів, соціальних груп і прошарків зі своїми специфічними інтересами, особливою правовою, політичною, соціальною, економічною поведінкою
Важливо! Згідно зі ст. 1 Конституції нашої держави, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Проте реалії сьогодення яскраво свідчать про те, що це лише декларація. Україна не є правовою державою, оскільки їй необхідно подолати багато проблем, які заважають їй бути такою.
Правову державу неможливо проголосити – вона повинна утворитися як результат реформ економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між громадянським суспільством, державою і особистістю. Правовою є така суверенна держава, яка функціонує в громадянському суспільстві і в якій юридичними засобами реально забезпечено захист основних прав і свобод людини та громадянина. Сьогодні Україна продовжує перебувати в економічній та політичній кризах, які пов’язані, зокрема з низьким рівнем правосвідомості. Водночас побудова правової держави передбачає, навпаки, наявність високого рівня правосвідомості населення.
Важливо! Тому основною передумовою для належної реалізації є саме високий рівень правосвідомості і громадян, і представників державної влади. Проблемним є й питання про ефективність реалізації чинного законодавства, що негативно позначається на формуванні правової держави.
Нагальною є також потреба дійового судового контролю за реалізацією чинного законодавства. Треба наголосити на тому, що основою створення і функціонування правової держави є громадянське суспільство, тобто об’єднання вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником та брати активну участь у політичному житті. По-іншому – це суспільство, що спроможне створити правову державу. Для побудови громадянського суспільства в Україні необхідно забезпечити компроміс між різними політичними партіями, спрямувати зусилля політиків та економістів на об’єднання суспільства для пошуку шляхів виходу з економічної кризи, вирішити проблему міжнаціональних і міжконфесійних відносин, енергійніше проводити реформування національного законодавства з урахуванням вимог міжнародного права.
Важливо! У теорії і практиці правової держави найважливіше місце відведено правам та свободам людини і, передусім, фундаментальним, які закріплені у Конституціях. Це так звані невідчужувані права і свободи. На захист їх повинна бути спрямована вся діяльність будівничих правої держави.
Фахівці (правознавці і політологи) вважають, що за сприятливих обставин це може статися не раніше ніж через 40-45 років.